1. Словник української мови у 20 томах

самобутньо

САМОБУ́ТНЬО.

Присл. до самобу́тній.

Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв'язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (з наук. літ.);

У загальному, багатоголосому хорі письменників різних країн і народів голос Остапа Вишні зазвучав з великою силою, свіжо й самобутньо (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самобутньо — самобу́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самобутньо — Присл. до самобутній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самобутньо — Самобу́тньо, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. самобутньо — САМОБУ́ТНЬО. Присл. до самобу́тній. Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв’язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (Мист. Словник української мови в 11 томах