самобутньо
САМОБУ́ТНЬО. Присл. до самобу́тній.
Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв’язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (Мист., 6, 1967, 3);
У загальному, багатоголосому хорі письменників різних країн і народів голос Остапа Вишні зазвучав з великою силою, свіжо й самобутньо (Рад. літ-во, 3, 1967, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самобутньо — самобу́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- самобутньо — Присл. до самобутній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самобутньо — САМОБУ́ТНЬО. Присл. до самобу́тній. Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв'язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- самобутньо — Самобу́тньо, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)