самобутньо

САМОБУ́ТНЬО. Присл. до самобу́тній.

Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв’язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (Мист., 6, 1967, 3);

У загальному, багатоголосому хорі письменників різних країн і народів голос Остапа Вишні зазвучав з великою силою, свіжо й самобутньо (Рад. літ-во, 3, 1967, 28).

Значення в інших словниках

1. самобутньо — самобу́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самобутньо — Присл. до самобутній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самобутньо — САМОБУ́ТНЬО. Присл. до самобу́тній. Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв'язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. самобутньо — Самобу́тньо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)