самовиховний

САМОВИХОВНИ́Й, а́, е́.

Який виховує, навчає себе сам, без стороннього впливу, допомоги і т. ін.

Значення в інших словниках

1. самовиховний — самовиховни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самовиховний — -а, -е. Стос. до самовиховання.  Великий тлумачний словник сучасної мови