самогубець
САМОГУ́БЕЦЬ, бця, ч.
1. Той, хто сам себе позбавив життя.
Безталанного Семена поховали. Без попа, бо піп відмовився ховати самогубця (Мирослав Ірчан).
2. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю.
Особливо накинувся він на переселенців .. – Хіба можна в таку далеч їхати з їхніми лахами і нещасними копійками? Це вже не люди, а купа самогубців! (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)