самогубець —
самогу́бець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
самогубець —
-бця, ч. Той, хто сам себе позбавив життя. || перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самогубець —
САМОГУ́БЕЦЬ, бця, ч. 1. Той, хто сам себе позбавив життя. Безталанного Семена поховали. Без попа, бо піп відмовився ховати самогубця (Мирослав Ірчан). 2. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
самогубець —
САМОГУ́БЕЦЬ (той, хто сам позбавив себе життя), САМОГУ́БЦЯ, САМОВБИ́ВЕЦЬ, САМОВБИ́ВЦЯ.
Словник синонімів української мови
самогубець —
САМОГУ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто сам себе позбавив життя. Безталанного Семена поховали. Без попа, бо піп відмовився ховати самогубця (Ірчан, II, 1958, 314); // перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін.
Словник української мови в 11 томах