самокартання
САМОКАРТА́ННЯ, я, с.
Засудження своїх вчинків, поведінки, викликане усвідомленням своєї вини.
В її мислях не було самокартання, як і не було чогось схожого на запізніле каяття (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)САМОКАРТА́ННЯ, я, с.
Засудження своїх вчинків, поведінки, викликане усвідомленням своєї вини.
В її мислях не було самокартання, як і не було чогось схожого на запізніле каяття (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)