Значення в інших словниках
-
самокартання —
-я, с. Засудження своїх вчинків, поведінки, викликане усвідомленням своєї вини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
самокартання —
САМОКАРТА́ННЯ, я, с. Засудження своїх вчинків, поведінки, викликане усвідомленням своєї вини. В її мислях не було самокартання, як і не було чогось схожого на запізніле каяття (Н. Рибак).
Словник української мови у 20 томах
-
самокартання —
САМОКАРТА́ННЯ, я, с. Засудження своїх вчинків, поведінки, викликане усвідомленням своєї вини. В її мислях не було самокартання, як і не було чогось схожого на запізніле каяття (Рибак, Час.., 1960, 409).
Словник української мови в 11 томах