самолюбно

САМОЛЮ́БНО.

Присл. до самолю́бний.

[Деїфоб:] Я не сподівався, що ти, троянка і дочка Пріама, так самолюбно можеш одрікатись подать рятунок Трої і родині (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. самолюбно — самолю́бно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самолюбно — Присл. до самолюбний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самолюбно — САМОЛЮ́БНО. Присл. до самолю́бний. [Деїфоб:] Я не сподівався, що ти, троянка і дочка Пріама, так самолюбно можеш одрікатись подать рятунок Трої і родині (Л. Укр., II, 1951, 281).  Словник української мови в 11 томах