самолюбно
САМОЛЮ́БНО. Присл. до самолю́бний.
[Деїфоб:] Я не сподівався, що ти, троянка і дочка Пріама, так самолюбно можеш одрікатись подать рятунок Трої і родині (Л. Укр., II, 1951, 281).
Словник української мови (СУМ-11)САМОЛЮ́БНО. Присл. до самолю́бний.
[Деїфоб:] Я не сподівався, що ти, троянка і дочка Пріама, так самолюбно можеш одрікатись подать рятунок Трої і родині (Л. Укр., II, 1951, 281).
Словник української мови (СУМ-11)