Словник української мови у 20 томах

саморуйнування

САМОРУЙНУВА́ННЯ, я, с.

Автоматичне припинення дії, функціонування і т. ін. (про механізми, обладнання, технічні системи тощо);

// Руйнування, знищення самого себе.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. саморуйнування — саморуйнува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. саморуйнування — Саморуйнування, -ня с. Самоуничтоженіе. К. ПС. 147.  Словник української мови Грінченка