саморуйнування

Саморуйнування, -ня

с. Самоуничтоженіе. К. ПС. 147.

Значення в інших словниках

1. саморуйнування — саморуйнува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. саморуйнування — САМОРУЙНУВА́ННЯ, я, с. Автоматичне припинення дії, функціонування і т. ін. (про механізми, обладнання, технічні системи тощо); // Руйнування, знищення самого себе.  Словник української мови у 20 томах