саморух

САМОРУ́Х, у, ч., філос.

Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей.

Досягнення сучасної фізики свідчать про те, що матеріальний світ – це вічний процес саморуху матерії, який слід розуміти як процес якісних перетворень, як єдність утворення та руйнування (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. саморух — самору́х іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. саморух — -у, ч. 1》 філос. Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей. 2》 Рух, який здійснюється під впливом внутрішніх причин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. саморух — САМОРУ́Х, у, ч., філос. Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей.  Словник української мови в 11 томах