саморух
САМОРУ́Х, у, ч., філос.
Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей.
Досягнення сучасної фізики свідчать про те, що матеріальний світ – це вічний процес саморуху матерії, який слід розуміти як процес якісних перетворень, як єдність утворення та руйнування (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- саморух — самору́х іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- саморух — -у, ч. 1》 філос. Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей. 2》 Рух, який здійснюється під впливом внутрішніх причин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- саморух — САМОРУ́Х, у, ч., філос. Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей. Словник української мови в 11 томах