саморух

самору́х

-у, ч.

1》 філос. Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей.

2》 Рух, який здійснюється під впливом внутрішніх причин.

Значення в інших словниках

1. саморух — самору́х іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. саморух — САМОРУ́Х, у, ч., філос. Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей.  Словник української мови у 20 томах
3. саморух — САМОРУ́Х, у, ч., філос. Вічний рух і розвиток матерії, що відбувається внаслідок притаманних їй суперечностей, боротьби протилежностей.  Словник української мови в 11 томах