самосудник
САМОСУ́ДНИК, а, ч.
Той, хто здійснює розправу самочинно, без відома властей і без суду.
Словник української мови (СУМ-20)САМОСУ́ДНИК, а, ч.
Той, хто здійснює розправу самочинно, без відома властей і без суду.
Словник української мови (СУМ-20)