самосудчик

САМОСУ́ДЧИК, а, ч., розм.

Те саме, що самосу́дник.

Перегуда, зиркнувши в натовп, збагнув, що не вистояти їм перед самосудчиками (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. самосудчик — самосу́дчик іменник чоловічого роду, істота самосудник розм.  Орфографічний словник української мови
2. самосудчик — САМОСУ́ДЧИК, а, ч., розм. Те саме, що самосу́дник. Перегуда, зиркнувши в натовп, збагнув, що не вистояти їм перед самосудчиками (Іщук, Вербівчани, 1961, 248).  Словник української мови в 11 томах