самосудчик

самосу́дчик

іменник чоловічого роду, істота

самосудник

розм.

Значення в інших словниках

1. самосудчик — САМОСУ́ДЧИК, а, ч., розм. Те саме, що самосу́дник. Перегуда, зиркнувши в натовп, збагнув, що не вистояти їм перед самосудчиками (А. Іщук).  Словник української мови у 20 томах
2. самосудчик — САМОСУ́ДЧИК, а, ч., розм. Те саме, що самосу́дник. Перегуда, зиркнувши в натовп, збагнув, що не вистояти їм перед самосудчиками (Іщук, Вербівчани, 1961, 248).  Словник української мови в 11 томах