самосудник
САМОСУ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює розправу самочинно, без відома властей і без суду.
Словник української мови (СУМ-11)САМОСУ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює розправу самочинно, без відома властей і без суду.
Словник української мови (СУМ-11)