санки
СА́НКИ див. санки́.
САНКИ́, но́к, рідше СА́НКИ, нок, мн.
1. Те саме, що са́ни.
Коники несли санки по гладенькій, як скло, дорозі (І. Нечуй-Левицький);
Панотець чорною квочкою вмощується в задку санок, вузькобородий фурман поперед нього виглядає миршавим (М. Стельмах);
Колись-то запряже [телятко] бичка І привезе гостинців санки: І маслечка, і молочка, Або ще й сиру і сметанки (Л. Глібов).
2. Маленькі сани для катання малечі, спускання з гір, перевезення невеликого вантажу вручну і т. ін.
Рубін сів у Володьки за спиною, санки рушили вниз (І. Сенченко);
Влітку постачали [лісові робітники] базар грибами, ожиною, свербивусом. А взимку запрягались у ручні санки і возили собі дрова з лісу (М. Томчаній);
[Каленик:] Нічого більш не зробиш, треба платить! Любиш, каже, кататься – люби й санки возить! (І. Карпенко-Карий).
3. гірн., заст. Спеціальні ящики, якими відтягували вугілля із забою у головний штрек.
Саночник так спритно навантажує свої санки, що в мене виникає сумнів: а чи ж є в нього хребет? (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)