сап
САП¹, у, ч.
Заразна хвороба однокопитих (може передаватися і людині), яка супроводжується появою гнійних пухирців у носоглотці та виразок на тілі.
Богдан окинув поглядом коней. – Кажуть, між ними є хворі на сап? – Брехня. Таких постріляли (О. Гончар);
Захворювання на сап може мати і хронічний перебіг, при якому хворий різко виснажується (з наук. літ.).
САП², у, ч.
1. Звук сопіння; свистячі звуки під час тяжкого дихання.
Кругом, як у вусі, тихо, тільки з кімнати доноситься сап важкий (Панас Мирний).
2. перен. Свистячі звуки, утворювані деякими механізмами.
Теленькав без кінця Бринячий телеграф, неначе чміль великий, І чувсь машини сап і кондукторів крики (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)