сапфір
САПФІ́Р, ч.
1. род. у. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору, коштовний.
Родовища сапфіру.
2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.
На дні казана лежало дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий – синіх, як небо, сапфірів (І. Нечуй-Левицький);
Ніжно рожевіли на ній [іконі] топази, синіли сапфіри (О. Донченко);
* Образно. Сапфіри оченьки твої, Кохані очі милі (Леся Українка);
* У порівн. Сонячне висвічується око, Пливе по обрію могутнє, осяйне І в барвах міниться: то, як сапфір, ясне, Червоне, як рубін, немов топаз, жовтаве (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
* Образно. * У порівн. Вдалині, поміж стрункими силуетами висотних будівель голубіло сліпучим сапфіром море (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)