сапфір
САПФІ́Р, ч.
1. род. у. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору, коштовний.
Родовища сапфіру.
2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.
На дні казана лежало дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий — синіх, як небо, сапфірів (Н.-Лев., III, 1956, 293);
Ніжно рожевіли на ній [іконі] топази, синіли сапфіри (Донч., III, 1956, 143);
*Образно. Сапфіри оченьки твої, Кохані очі милі (Л. Укр., IV, 1954, 106);
*У порівн. Сонячне висвічується око, Пливе по обрію могутнє, осяйне І в барвах міниться: то, як сапфір, ясне, Червоне, як рубін, немов топаз, жовтаве (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 322);
Вдалині, поміж стрункими силуетами висотних будівель голубіло сліпучим сапфіром море (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 8).
Словник української мови (СУМ-11)