сапфір

САПФІ́Р, ч.

1. род. у. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору, коштовний.

Родовища сапфіру.

2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.

На дні казана лежало дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий — синіх, як небо, сапфірів (Н.-Лев., III, 1956, 293);

Ніжно рожевіли на ній [іконі] топази, синіли сапфіри (Донч., III, 1956, 143);

*Образно. Сапфіри оченьки твої, Кохані очі милі (Л. Укр., IV, 1954, 106);

*У порівн. Сонячне висвічується око, Пливе по обрію могутнє, осяйне І в барвах міниться: то, як сапфір, ясне, Червоне, як рубін, немов топаз, жовтаве (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 322);

Вдалині, поміж стрункими силуетами висотних будівель голубіло сліпучим сапфіром море (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сапфір — сапфі́р 1 іменник чоловічого роду окремий кристал сапфі́р 2 іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
  2. сапфір — ч. 1》 род. -у. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору, коштовний. Родовища сапфіру. 2》 род. -а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сапфір — САПФІ́Р, ч. 1. род. у. Різновид мінералу корунду прозоро-синього або волошково-синього кольору, коштовний. Родовища сапфіру. 2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса. Словник української мови у 20 томах
  4. сапфір — сапфі́р (грец. σάηφεριος,, з давньо-євр. саппір) мінерал класу окисів та гідроокисів, прозорий, синього кольору, різновид корунду. Дорогоцінний камінь. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. сапфір — Блакитна, прозора відміна корунду; отримують також синтетично; використовують в ювелірній промисловості і точному приладобудуванні. Універсальний словник-енциклопедія
  6. сапфір — САПФІ́Р, Я́ХОНТ, ШАФІ́Р заст. (прозорий коштовний камінь синього кольору). Словник синонімів української мови
  7. сапфір — Сапфі́р, -ру, -рові; сапфі́ровий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)