світик

СВІ́ТИК, а, ч., рідко.

Зменш. до світ² 5.

Це не був вузький замкнений світик його моральних принципів, це була позиція митця, світ його незборного “я” (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. світик — сві́тик іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. світик — -а, ч., рідко. Зменш. до світ II 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світик — СВІ́ТИК, а, ч., рідко. Зменш. до світ² 5. Усією логікою подій і характерів твору письменник [І. Муратов] пристрасно виступає проти звуженого погляду на просту радянську людину як людину дрібну, з вузьким світиком і обмеженими інтересами (Рад. літ-во, 1, 1961, 7).  Словник української мови в 11 томах