світець
СВІТЕ́ЦЬ, тця́, ч.
Старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка.
У напівтемряві блимав вогник – на стіні висів залізний світець, а в ньому горів сосновий довгий скіпець (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)