світець

СВІТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка.

У напівтемряві блимав вогник — на стіні висів залізний світець, а в ньому горів сосновий довгий скіпець (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 286).

Значення в інших словниках

1. світець — світе́ць іменник чоловічого роду старовинний пристрій для освітлення  Орфографічний словник української мови
2. світець — див. каганець  Словник синонімів Вусика
3. світець — -тця, ч. Старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. світець — СВІТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка. У напівтемряві блимав вогник – на стіні висів залізний світець, а в ньому горів сосновий довгий скіпець (А. Хижняк).  Словник української мови у 20 томах