світик
СВІ́ТИК, а, ч., рідко. Зменш. до світ² 5.
Усією логікою подій і характерів твору письменник [І. Муратов] пристрасно виступає проти звуженого погляду на просту радянську людину як людину дрібну, з вузьким світиком і обмеженими інтересами (Рад. літ-во, 1, 1961, 7).
Словник української мови (СУМ-11)