світельце

СВІТЕ́ЛЬЦЕ, я, с.

Пестл. до сві́тло¹ 1, 3.

Ніде не видно було найменшого світельця, що блимало з вікон (І. Франко);

У вартовій будці почувся шелест, і за хвилину відчинилось віконечко в дверях. В ньому блиснуло світельце, яке зразу затулила собою чиясь голова (В. Гжицький);

Невеличке світельце, завішене на ланцюжку, по старому кидає непевне світло на осяяну легендою віків “Непорушну стіну” (М. Грушевський).

Значення в інших словниках

1. світельце — світе́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. світельце — -я, с. Пестл. до світло I 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світельце — СВІТЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Пестл. до сві́тло¹ 1, 3. Ніде не видно було найменшого світельця, що блимало з вікон (Фр., II, 1950, 156); У вартовій будці почувся шелест, і за хвилину відчинилось віконечко в дверях.  Словник української мови в 11 томах