селюцтво
СЕЛЮ́ЦТВО, а, с., розм.
Властивість за знач. селю́цький.
Війна була для мене великою школою .. Тут я й змужніла у воєнних димах та в походах, тут я й позбулась начисто свого селюцтва – ну, тієї мужицької неповороткості, несміливості, пасивності й недотепності (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)