селюцтво
СЕЛЮ́ЦТВО, а, с., розм. Властивість за знач. селю́цький.
Війна була для мене великою школою.. Тут я й змужніла у воєнних димах та в походах, тут я й позбулась начисто свого селюцтва — ну, тієї мужицької неповороткості, несміливості, пасивності й недотепності (Козл., Сонце.., 1957, 20).
Словник української мови (СУМ-11)