селюх

СЕЛЮ́Х, а́, ч., діал. Селюк.

Він був тип міського хлопця, повна супротилежність того несмілого та боязливого селюха, яким був я (Фр., IV, 1950, 207);

Я з тим і не таюся, що я простий селюх (Март., Тв., 1954, 213).

Значення в інших словниках

1. селюх — селю́х іменник чоловічого роду, істота селюк діал.  Орфографічний словник української мови
2. селюх — див. селянин  Словник синонімів Вусика
3. селюх — -а, ч., діал. Селюк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. селюх — СЕЛЮ́Х, а́, ч., діал. Селюк. Він був тип міського хлопця, повна супротилежність того несмілого та боязливого селюха, яким був я (І. Франко); Я з тим і не таюся, що я простий селюх (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах