селюцький

СЕЛЮ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до селю́к;

// Власт. селюкові.

Була в ньому сила, але і в ній було щось селюцьке, важке, неотесане (Гончар, Людина.., 1960, 50).

Значення в інших словниках

1. селюцький — селю́цький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. селюцький — -а, -е, розм. Прикм. до селюк. || Власт. селюкові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. селюцький — СЕЛЮ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до селю́к; // Власт. селюкові. Була в ньому сила, але і в ній було щось селюцьке, важке, неотесане (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах