сердитість
СЕРДИ́ТІСТЬ, тості, ж.
Стан за знач. серди́тий 2.
Часто в хвилях сердитості він закусував свої тонкі, безкровні губи і оглядався довкола (І. Франко);
// Гнів, роздратування.
– Та ціхо [тихо]! – морщачи брови, з робленою сердитістю кричав опришок (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)