середа
СЕРЕДА́, и́, ж.
Назва третього дня тижня (після неділі).
В середу рано Гнат найняв підводу й одіслав Олександрі її скриню (М. Коцюбинський);
– Дядьку-капітане! – гукає хтось з берега. – З середою вас! (О. Гончар).
(1) Перепла́вна середа́ – православне весняне свято, що припадало на середину між Паскою і Трійцею.
В переплавну середу перепливають .. річку, щоб судорога не змикала ноги, як плаватиме (Номис);
Довго стояла вода весняна, пам'ятаю. Ще в переплавну середу було її багато по левадах і долинах (О. Довженко).
◇ Криви́тися / скриви́тися як середа́ на п'я́тницю див. криви́тися;
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) середа́ на п'я́тницю, зі сл. криви́тися, скриви́тися і т. ін., жарт. – дуже.
Раз Олеся наготувала такого борщу, що Балабуха вхопив ложку в рот, скривився, як середа на п'ятницю (І. Нечуй-Левицький);
Він .. намагався приховати перед товаришами свою огиду до горілки. – Не кривись, як середа на п'ятницю! – гукали товариші (М. Ю. Тарновський);
– А тут я ще спіткнувся і ногу підвернув, аж скрикнув, так заболіло. Сів я на землю і скрививсь, як середа на п'ятницю (В. Нестайко);
Побачивши в своєму обійсті незаможників, бундючний Жежеря скривився, мов середа на п'ятницю (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)