сивіти
СИ́ВІ́ТИ, си́ві́ю, си́ві́єш, недок.
1. Ставати, робитися сивим (у 1–3 знач.).
Старий батько сивіє (Марко Вовчок);
Вона [мати] сивіла в той тривожний рік, Як з війни чекали дужих і калік (Д. Павличко);
// Ставати старішим.
І Настя і Яків уже почали сивіти – гнутися (Панас Мирний);
Я весні складаю пісню цю мою. Деревам зеленим, росяним квіткам, юності прекрасній, хоч сивію сам (В. Сосюра).
2. тільки сиві́ти, і́є. Виділятися, виднітися своїм сивим кольором.
По вигону сивіє роса (А. Тесленко);
За озером, де починався степ, сивіла ковила на обрії (О. Ільченко);
Он вони – рідні Карпати! Синіють, сивіють удалині (І. Муратов);
Вилискувала зброя, і матово сивіли шоломи солдатів (Ю. Смолич);
// безос.
Від цигаркового диму в кімнаті аж сивіло (І. Цюпа);
* Образно. Будуть дні .. сивіть, мов осокори (Ю. Яновський).
◇ (1) Си́ві́ти (сиді́ти) / поси́ві́ти (заси́дітися) в дівка́х (ді́вкою, в пере́ста́рках і т. ін.) – довго не виходити заміж або зовсім не бути заміжньою.
В дівках сиділа – плакала, заміж вийшла – вити стала (прислів'я);
Свати раз на віку приходять. І кожній матері радість, бо не хочеться ж, щоб дочка в перестарках сиділа і долю свою кляла (М. Зарудний);
[Горпина:] Тисячі та сотні ніколи в дівках не посивіють... Повиходять швиденько (І. Нечуй-Левицький);
– Їй одна доля: у наймах. Думаєш – возьме [візьме] хто бідну? Посивіє дівкою (М. Коцюбинський);
– І не говоріть мені, мамо, не хочу. Краще вже й посивіти дівкою (П. Козланюк);
Тур мав дуже гарну доньку, котра так пишалася своєю красою, що врешті в дівках засиділась (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)