сигнальник
СИГНА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Матрос або старшина, що веде спостереження за морем і повітрям, приймає та передає сигнали (у 1 знач.).
Вахтовий сигнальник доповів: – Дає [літак] сигнал: хоче розмовляти (М. Трублаїні);
Він постояв трохи біля сигнальників, які стежили за морем і небом (Д. Ткач).
2. На деяких виробництвах – робітник, що здійснює спостереження за чим-небудь і подає сигнали до певних дій.
В лісонасадженнях і садах для сигналізації застосовуються такі ж [як і на інших площах] сигнальні знаки, тільки на довших жердинах, які переносять по двоє сигнальників (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)