сигнальник
СИГНА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Матрос або старшина, що веде спостереження за морем і повітрям, приймає та передає сигнали (у 1 знач.).
Вахтовий сигнальник доповів: — Дає [літак] сигнал: хоче розмовляти (Трубл., Шхуна.., 1940, 217);
Він постояв трохи біля сигнальників, які стежили за морем і небом (Ткач, Крута хвиля, 1956, 123).
2. На деяких виробництвах — робітник, що здійснює спостереження за чим-небудь і подає сигнали до певних дій.
В лісонасадженнях і садах для сигналізації застосовуються такі ж [як і на інших площах] сигнальні знаки, тільки на довших жердинах, які переносять по двоє сигнальників (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 83).
Словник української мови (СУМ-11)