сидіння
СИДІ́ННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. сиді́ти 1–7.
Оксен також мружився від сліпучого сонця і розминав затерплі від довгого сидіння ноги (Григорій Тютюнник);
Оте сидіння в редакції цілий день – дратує мене без кінця (М. Коцюбинський);
Скільки перетлів душею Юрій за ці години сидіння в парку (А. Хижняк);
Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі (Олесь Досвітній).
2. Місце або предмет, на якому сидять, на який сідають.
Прокурор підвівся з свого сидіння і сперся кулаками об дощечку пульта (І. Франко);
Сидіння для машиніста, на якому тепер сидів я, було приладжене так низько, що я не міг дістати рукою до свистка (Л. Смілянський);
Варивода сів на заднє сидіння, і машина рвонула з місця (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)