синенько
СИНЕ́НЬКО.
Присл. до сине́нький 1.
Ой на горі, ненько, зацвіло синенько (П. Чубинський);
А в городі росте зілля, зацвіло синенько (з народної пісні);
[Тихон:] Коли б я був маляром, я так би малював того чорта: написав би очі синенько, а брови чорненько (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)