синтагма
СИНТА́ГМА, и, ж., лінгв.
Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична і інтонаційно-смислова єдність.
Синтагма – інтонаційно оформлена семантико-синтаксична одиниця мови, яка виділяється (вичленовується) із складу речення і може складатися з одного чи кількох слів (з наук. літ.);
Будь-яке висловлювання розчленовується на окремі фрази і дрібніші внутріфразові єдності – синтагми (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)