синтагма

синта́гма

-и, ж., лінгв.

1》 Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який вирізняється в межах речення як певна синтаксична та інтонаційно-смислова єдність.

2》 Сполучення або злиття двох суміжних мовних одиниць будь-якого рівня, розташованих у певній лінійній послідовності в мовному потоці.

Значення в інших словниках

1. синтагма — синта́гма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. синтагма — СИНТА́ГМА, и, ж., лінгв. Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична і інтонаційно-смислова єдність.  Словник української мови у 20 томах
3. синтагма — СИНТА́ГМА, и, ж., лінгв. Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична і інтонаційно-смислова єдність. Синтагма..  Словник української мови в 11 томах