синтагма
СИНТА́ГМА, и, ж., лінгв. Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична і інтонаційно-смислова єдність.
Синтагма..— інтонаційно оформлена семантико-синтаксична одиниця мови, яка виділяється (вичленовується) із складу речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 153);
Всяка прозаїчна мова розчленовується на окремі фрази і дрібніші внутріфразові єдності — синтагми (Рад. літ-во, 2, 1968, 31).
Словник української мови (СУМ-11)