синтагма
СИНТА́ГМА, и, ж., лінгв. Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична і інтонаційно-смислова єдність.
Синтагма..— інтонаційно оформлена семантико-синтаксична одиниця мови, яка виділяється (вичленовується) із складу речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 153);
Всяка прозаїчна мова розчленовується на окремі фрази і дрібніші внутріфразові єдності — синтагми (Рад. літ-во, 2, 1968, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- синтагма — синта́гма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- синтагма — -и, ж., лінгв. 1》 Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який вирізняється в межах речення як певна синтаксична та інтонаційно-смислова єдність. 2》 Сполучення або злиття двох суміжних мовних одиниць будь-якого рівня, розташованих у певній лінійній послідовності в мовному потоці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- синтагма — СИНТА́ГМА, и, ж., лінгв. Відрізок усного мовлення чи написаного тексту, який виділяється в межах речення як певна синтаксична і інтонаційно-смислова єдність. Словник української мови у 20 томах