синтезувати
СИНТЕЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
1. Робити синтез (у 1, 3 знач.); узагальнювати, сполучати.
Схвильований розум її був не в стані синтезувати, зважувати якісь висновки (Г. Епік);
Розбухлість [творів] найчастіше йде не від багатства думок та образів, а від невміння організувати матеріал, художньо синтезувати його (з газ.).
2. хім. Одержувати, утворювати шляхом синтезу (у 4 знач.).
Озброєні теорією хімічної будови, хіміки ще в минулому сторіччі почали синтезувати нові, не знайдені в природі речовини (з наук.-попул. літ.);
За допомогою електролізу одержують кольорові метали і сплави, синтезують органічні й неорганічні речовини (з наук. літ.);
Тварини не можуть синтезувати білки таким чином, як рослини (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)