сиро
СИ́РО.
Присл. до сири́й 1;
// у знач. пред. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь.
Як чудно здалося у класі! Темно-темно, нечисто, сиро, а дітей – тьма (С. Васильченко);
Осінь у лісі. Іде дощ. Сиро в окопах (А. Головко);
* Образно. На душі сиро, самотньо, на серці важко та тяжко (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)