сиро —
Присл. до сирий 1). || у знач. присудк. сл. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сиро —
СИ́РО. Присл. до сири́й 1; // у знач. пред. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь. Як чудно здалося у класі! Темно-темно, нечисто, сиро, а дітей – тьма (С. Васильченко); Осінь у лісі. Іде дощ. Сиро в окопах (А. Головко); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
сиро —
СИ́РО. Присл. до сири́й 1; // у знач. присудк. сл. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь. Як чудно здалося у класі! Темно-темно, нечисто, сиро, а дітей — тьма (Вас., IV, 1960, 17); Осінь у лісі. Іде дощ.
Словник української мови в 11 томах