сирітський
СИРІ́ТСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до сирота́ 1.
На сирітський жаль ніхто не вважав (прислів'я);
Господи, глянь на сирітськії сльози! (Я. Щоголів);
Скривджене з самого малку її сирітське серце догадалося, що Чіпка не такий... (Панас Мирний);
Чи не забув її, сирітську дочку? Всміхнулася і рівно круг чола .. коси виклала віночком, У праву руку хусточку взяла (А. Малишко);
// Належний сироті.
[Гаркуша:] Я був тоді по сьомому року, як одного разу приїхав до мого опікуна запорожець; якось й я йому подобався, от він мене і взяв із собою у Січ. Опікун мій згодивсь, – бачиш, легше було загарбать сирітську худобу!.. (О. Стороженко);
Дебелі плачиндівські полукіпки лежали поруч з удовиними і сирітськими (М. Стельмах);
// Власт. сироті.
Зоня на питання Юзині відповідала тільки слізьми, наріканням на свою сирітську долю (Леся Українка);
З сирітським лихом добре я спізнався, Бо рано .. без захисту зостався (В. Мисик);
Хлопці де не ходять, де не бродять – гонять неспокійні думи .. Вже пізно приходять в хату скрасити свої сирітські настрої (К. Гордієнко);
// Який відображає долю сиріт.
Ввечері дружки почали розплітати Нимидорі косу й заспівали сирітських пісень (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Бідний, нужденний, убогий.
– Весілля в нас буде сирітське: без подарків [подарунків] і чарки горілки, а замість короваю хліб святий розділимо (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Погуляй ще. Твоє життя було й так сирітське та некрасне (О. Донченко);
// перен. Одинокий, самітний.
Десь здалека почувся тоненький жалібний сирітський дзвін (О. Довженко).
2. Признач. для утримання сиріт, піклування про них.
Добрі люди помітили, що вона голодує, почали закликати її до себе обідати, а потім якось поклопоталися за бідну сироту, щоб узято її до сирітського дому (Б. Грінченко);
У голові промайнули всі болі дитинства, образа сирітського приюту й штовхани в наймах (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)