скавуління
СКАВУЛІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. скавулі́ти.
Вона зачула в дворі собаче скавуління, вийшла в сіни й гукнула (С. Чорнобривець);
Буйний вітер гуляв одкритими берегами і з свистом і скавулінням налітав на селище, на будиночки (Г. Коцюба);
Чути було тільки тихе скавуління з присінку, там .. сиділа вдова і стогнала чужим, не схожим на людський, голосом (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)