скавуління
СКАВУЛІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. скавулі́ти.
Вона зачула в дворі собаче скавуління, вийшла в сіни й гукнула (С. Чорнобривець);
Буйний вітер гуляв одкритими берегами і з свистом і скавулінням налітав на селище, на будиночки (Г. Коцюба);
Чути було тільки тихе скавуління з присінку, там .. сиділа вдова і стогнала чужим, не схожим на людський, голосом (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скавуління — скавулі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- скавуління — -я, с. Дія за знач. скавуліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скавуління — СКАВУЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. скавулі́ти. Вона зачула в дворі собаче скавуління, вийшла в сіни й гукнула (Чорн., Потік.., 1956, 334); Буйний вітер гуляв одкритими берегами і з свистом і скавулінням налітав на селище, на будиночки (Коцюба... Словник української мови в 11 томах